Географічні складники
політичної географії: географічний простір, території, географічні місця
Політична географія як самостійна наука започаткована
німецьким географом Фрідріхом Ратцелем, який опублікував перші праці
з цієї проблематики в 1885 р. і першу монографію під назвою «Політична
географія» у 1897 р. Тоді ж зародилися ідеї геополітики як науки.
Політична географія – це суспільно-географічна наука, що вивчає формування політичної
карти світу, розміщення і територіальне поєднання політичних сил в їх
взаємозв’язку з просторовою організацією життя суспільства (кордонами,
адміністративно-територіальним поділом та іншим).
Об’єкт політичної географії
– територіально-політичні системи (ТПС), які взаємодіють між собою та з
геопростором.
Територіальна політична система – це сув’язь (іншими словами – взаємозалежне сполучення)
різноманітних елементів політичної сфери, яка функціонує на певній території.
Цілком зрозуміло, що ці системи відрізняються складністю і масштабом.
За складністю територіально-політичні системи поділяють
на інтегральні, багатокомпонентні, «галузеві» тощо. Це, наприклад, системи і
кластери держав, регіональні інтеграційні системи, системи державних кордонів,
системи адміністративно-територіальних одиниць, адміністративних центрів,
виборчих округів та ін. Це також можуть бути системи політичних факторів, що
впливають на розвиток систем розселення, загострення екологічних ситуацій і т.д.
Політичні відносини відіграють
у суспільстві настільки ж значну роль, як і соціальні та економічні відносини,
вони характеризують тип суспільної організації, стосунки експлуатації,
панування і підкорення або співробітництва, взаємодії і політичної єдності. Зміст політичних відносин визначається відносинами держави і суспільства,
влади і народу.
Інтенсивність політичних відносин змінюється в залежності від зміни загального
тонусу політичного життя і може також хитатися в залежності від його активізації
та спаду. В періоди криз, в залежності від реакції влади і суспільства, вони
можуть завмирати (введення надзвичайного становища, збройна сутичка, репресії
та ін.) або бурхливо розвиватися (в періоди революцій, відкритих демократичних
реформ та ін.). В структурі політичних відносин розрізняються конфлікти
компромісні і консенсусні (узгоджувальні) - відносини, основані на
взаєморозумінні та одностайності сторін. Всі вони охоплюються типом договірних
відносин. Домовленість як принцип
політичної організації суспільства - одна з універсальних, загальних форм
політичних відносин. Договірна практика отримала теоретичне оформлення в
концепції договірних відносин влади (держави) і суспільства (народу).
Геополітика (від грец.γη — земля + πολιτική — мистецтво управління
державою); політологічна концепція, що вбачає у політиці засадничу, визначальну роль географічних факторів: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність, обмеженість природних ресурсів, кількість населення.
Пріоритетами національних інтересів України є:
гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина;розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;захист державного суверенітету, територіальної цілісності та
недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи
України;зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві;забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх
сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного
розвитку та використання інших мов національних меншин України.
Коментарі
Дописати коментар