8Б 14.05
Тема: "Густота населення. Населенні пункти"
Населення на нашій планеті розміщується дуже нерівномірно. Наявність
питної води, близькість до моря, родючі ґрунти, сприятливі кліматичні умови та інші природні чинники визначали
кількість розміщення населення в тому чи іншому регіоні світу. З
розвитком цивілізації до них додаються соціальні, економічні, екологічні
чинники. Простежити особливості розміщення населення дасть змогу показник
густоти населення.
Густота (щільність) населення — ступінь
населеності певної території; розраховується діленням наявного населення на
площу території, країни загалом чи окремого регіону.
На розміщення (щільність) населення впливають історичний та природний
чинники. Історичний виражений в історії заселення окремих територій —
відкритті, колонізації та освоєнні нових земель. Найбільш яскраво проявилась
дія цього фактору для Росії, Канади, СІНА, країн Африки, Латинської Америки,
Австралії. Наслідки прояву природного чинника:
- Основна частина населення світу
проживає на рівнинах, більше половини його — на низовинах, в горах — лише 8%
населення світу.
- Більшість населення світу проживає в
помірному і субтропічному кліматичних поясах. Менше всього заселені арктичні й
тропічні пустелі, тайга, тундра й вологі екваторіальні ліси.
- Найвища щільність населення
спостерігається в долинах великих річок (Інд, Ганг, Брахмапутра, Янцзи, Хуанхе,
Ніл, Волга, Міссісіпі).
- Населення концентрується поблизу
узбережжя морів і океанів.
- Родючі ґрунти сприяють розвитку
землеробства й «притягують» населення.
Усе населення країни проживає у населених
пунктах — поселеннях. Усі поселення пов"язані між собою різноманітними
зв"язками й разом складають систему розселення. Розселення населення неоднакове у різних регіонах країни. Це залежить від
багатьох чинників: історичних подій минулого, виникнення та розміщення
природних особливостей місцевості, виробництва та багатьох інших факторів.
Із 1924 р. містами
в Україні стали називати населені пункти з
населенням 10 тис. осіб і
більше, а селищами міського типу — із населенням
не менше 3 тис. жителів (за умови, що більшість
населення не зайнята в сільському господарстві). Такі критерії виділення міст і
селищ міського типу збереглися в Україні й донині.
Отже,
Місто — населений пункт,
кількість населення якого складає не менш 10 тис. осіб і більша частина (не
менш 80%) зайнята не в
сільському господарстві.
П’ять міст на
заході України набули цей статус історично й зберігають його, незважаючи на те
що кількість їх населення менше 2,5 тис. жителів.
Найменшими містами України є Угнів Львівської області
(налічує менше 1 тис. жителів), Берестечко Волинської області (1,7 тис.
жителів), Герца Чернівецької області (2,1 тис. жителів). Узагалі в Україні на
2017 р. налічується 102 міста, які мають населення
менше 10 тис. жителів. У більшості з них у радянські часи
населення досягло 10 тис. жителів (і вони отримали статус міста)
В Україні є Міста
мільйонери за статистичними даними їх три: Київ (2,9 млн), Харків (1,45 млн), Одеса(1,01млн.)
-
Дуже великі міста (500 тис. — 1 млн жителів) Дніпро (993 тис.), Донецьк
(950 тис.), Запоріжжя (766 тис.), Львів (729 тис.), Кривий Ріг (646 тис.)
-
Середні міста (50—100
тис. жителів) Бровари (99
тис.),
Умань (87тис.), Мукачеве (85 тис.)
Малі
міста, у тому числі: Міста з населенням 20—50
тис. жителів
Охтирка (49 тис.), Марганець (48 тис.), Трускавець (29
тис.)
Міста з
населенням 10—20 тис. жителів
Скадовськ (19 тис.), Старобільськ (18 тис.), Гребінка
(11 тис.)
Міста з
населенням менше 10 тис. жителів Зіньків
(9,9 тис.), Хотин (9,6 тис.), Моршин (6 тис.)
Жителі міст
Прип’ять і Чорнобиль були евакуйовані внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у
1986 р. Тому офіційно ці міста вважаються безлюдними (хоча щодо Чорнобиля це не
зовсім так).
В
Україні у 2017 р. налічувалося 1345 міських поселень, із них 460 міст та 885 селищ
міського типу.
Міста
класифікують також за переважаючими суспільними функціями:
- Які можуть бути міста, які функцію
виконувати?
1) головний
адміністративно-політичний, промисловий, науковий,
культурний
центр, столиця держави — місто Київ;
2) багатофункціональні
(центри областей);
3) промислові
центри (Кривий Ріг, Маріуполь, Кременчук);
4) переважно
одногалузеві промислові центри (Комсомольськ);
5) транспортні
центри (Гребінка, Конотоп, Жмеринка, Козятин);
6) місцеві
господарсько-організаційні центри (переважно райцентри, малі міста);
7) міста-курорти
(Трускавець, Моршин, Миргород);
8) міста
— туристичні центри, центри паломництва (Хотин, Новгород-Сіверський, Вилкове,
Почаїв).
До селищ
міського типу можуть бути віднесені населені пункти, розташовані при
промислових підприємствах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах,
підприємствах із виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, а
також населені пункти, на території яких розташовані вищі та
середні
спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії та інші
стаціонарні лікувальні й оздоровчі заклади, із кількістю населення понад 2 тис.
жителів.
Отже, Селище міського типу — перехідна форма населеного пункту,
кількість жителів якого становить не менше 3 тис. чоловік, за умови, що
більшість населення (80 %) не займається
сільським господарством.
Сільські поселення в Україні
У наш час сільське населення по території
країни розподіляється нерівномірно. Найбільша частка сільського населення
проживає в західних і центральних областях України — 40—50 %, найменша
— у східних і південних областях — 10—20 %.
В
Україні на 2017 р. налічувалося 28 388 сільських населених пунктів.
Сільські поселення
поділяють за кількістю людей у селах на малі —
до 500,
середні — 500—1000 і великі —
понад 1000 жителів.
На людність і
розміщення сільських поселень впливають природні умови території. Невеликі села
переважають на півночі України, у
Поліссі. Вони розташовані на підвищеннях місцевості (вододільних
рівнинах), подалі від заболочених берегів річок.
Села людністю 500—1000 і більше жителів
переважають у лісостеповій і на півночі степової зони. Тут характерний долинно-яружний
тип розселення. У долинах більш вологий мікроклімат, ближче
до поверхні залягають ґрунтові води, що давало можливість копати криниці й
створювати ставки.
Великі села на
півдні України, у степовій зоні, на декілька кілометрів
простягаються уздовж долин річок або балок. Південні села мають великі розміри
та велику кількість жителів. Найбільше
село України — Костянтинівка Запорізької області — налічує понад 12 тис.
жителів.
У гірських районах поширений гірсько-долинний
тип розселення. Переважають села середніх розмірів. Села дуже витягнуті
вздовж річок і струмків. Найдовше село в
Україні — Микуличин у долині
річки Прут (Івано-Франківська область) — має загальну протяжність 44 км.
За характером
розселення сільські поселення поділяються:
долинно-яружний
тип розселення і гірсько-долинний
тип розселення.
За формою сільське розселення
поділяють на дисперсне (розсіяне)
— окремі подвір’я-садиби (хутори) та дисперсно-групове
(села).
Система
сільського розселення в Україні змінюється стихійно.
Урбанізація
Станом на
01.01.2015 р. міське населення України становило 69,1
% від загальної кількості населення.
Протягом
багатьох років в Україні відбувається ріст міст і міського населення. Цей
процес називається урбанізацією.
Урбанізація — історичний процес зростання міського населення,
швидкий ріст міст, зростання ролі міст у розвитку суспільства.
Рівень
урбанізації – це частка городян у загальній кількості населення країни.
Даний показник виражається у відсотках.
Таким
чином,
частка міського населення й кількість міст особливо активно зростали протягом
XX ст. Найвищі темпи урбанізації спостерігалися у 60—70 рр. XX ст. Найбільш
урбанізованими є індустріальні райони Донбасу і
Придніпров’я (частка міського населення — до 90 %). Найменш урбанізованими є
деякі західні області України: Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська,
Тернопільська області.
Причини Урбанізації
1) перетворення
сільських населених пунктів на міські (зрідка —
побудови нових міст);
2) міграції
населення із сільських населених пунктів у міста (особливо великі:
Надлишок робочої сили в сільській місцевості
(аграрне перенаселення) обумовлений високою народжуваністю і природним
приростом.
Формування широких приміських зон навколо великих міст (субурбанізація). Субурбанізація
має переваги (у так званій «котеджній забудові», яка
дозволяє людям відчувати себе ближчими до природи. процес зростання і розвитку приміської зони
великих міст, унаслідок чого формуються міські агломерації.
Субурбанізація
є подальшим етапом урбанізації. Характеризується вищими темпами збільшення
кількості жителів приміських поселень і міст-супутників порівняно з
містами — центрами агломерацій.
Перегляньте презентації, вони допоможуть краще засвоїти матеріал:
Після опрацюйте параграфи 51 та 52 та перевірте знання:
Код доступу 748296
відкривши посилання
Коментарі
Дописати коментар