6Д 16.09.2020р.

Тема: "Відкриття нових земель та навколосвітні подорожі"

Мабуть, багато хто з вас бачив пригодницьку стрічку за романом або читав пригодницький роман Жюля Верна «Навколо світу за 80 днів». Герої книги вирушають у мандрівку на повітряній кулі, наповненій воднем. 

Сучасні пасажирські літаки долають цю дистанцію за 36–40 годин, вітрильні яхти — за 60–80 днів. Перший в історії людства політ навколо світу здійснив у 1961 році Юрій Гагарін за 108 хвилин, а сучасні космічні кораблі витрачають на один оберт усього 90 хвилин. Зараз завдяки сучасним транспортним засобам навколосвітня подорож не є надзвичайною, тривалою та надто небезпечною подією. Проте так було не завжди.

Перша навколосвітня подорож тривала 1080 днів, а зі 265 учасників додому повернулися лише 18.Ррозглянемо їх більш детально.  Отже, як вам уже відомо, ще за часів Середньовіччя були здійснені важливі винаходи в кораблебудуванні і навігації, завдяки яким стали можливі далекі океанські плавання.

Відкриття

1.Поява кормового керма, що замінило рульові весла.
2. Будівництво каравел – суден нового, добре керованого типу. Покращення управління досягалося тим, що вони були забезпечені не тільки квадратним вітрилом, але й косим вітрилом, що дозволяло маневрувати й плавати в разі зустрічного вітру. Судно мало достатньо місця для екіпажа, зберігання запасів прісної води та їжі.
3. Навігаційні прилади, найважливішим з яких став компас, астролябія – прилад для визначення широти і довготи.
Завдяки новим винаходам моряки з високою точністю навчилися визначати положення корабля у відкритому морі. Саме неможливість визначитися з місцем перебування примушувало мореплавців плавати уздовж берегів.
4. Навігаційні карти, на яких позначали контури берегів, місцезнаходження портів (портолан – назва навігаційних карт), перешкоди, що можуть трапитися на шляху.
Усе це підготувало і зробило можливим Великі географічні відкриття.

Вивчаючи першу половину епохи Великих географічних відкриттів, ви мали можливість переконатися в тому, що першовідкривачі тих часів повинні були мати надзвичайні риси характеру — сміливість, рішучість, наполегливість, витривалість, віру в успіх. Крім цього, вони мали певні знання та навички, які дозволяли керувати людьми, орієнтуватися на місцевості, здійснювати та описувати спостереження. Образ першовідкривача-мандрівника епохи Великих географічних відкриттів — це героїчна постать, патріот своєї батьківщини. Так, багато мандрівників насправді й були такими героями. Але чи знаєте ви, що серед імен видатних першовідкривачів є й особи з темним минулим, фактично злочинці, а відкриття, які вони здійснили, можливо, були просто великою випадковістю? На відміну від давньогрецьких учених-мандрівників, ними керувало прагнення до наживи та збагачення...

       Друга половина епохи Великих географічних відкриттів збагатила географічну науку знаннями, не менш важливими, ніж відкриття Христофора Колумба та інших його сучасників. Про те, які ж відкриття здійснили переворот у світогляді європейців та які фатальні випадковості вплинули на перебіг історичних подій, ви дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці.

 Джеймс Кук був першою людиною, що побував і в Арктиці, і в Антарктиці. Він першим перетнув південне полярне коло. Кораблі за його командуванням тричі обігнули земну кулю. Список його географічних відкриттів неможливо зробити повним. Великий англійський мореплавець уперше точно наніс на карти все східне узбережжя Австралії, острів Нову Каледонію, Гаваї, Нову Зеландію, Нові Гебриди і сотні інших островів. Кук фактично відкрив світові Океанію.

Птолемеевская «Терра Аустраліс інкогніта» до середини XVIII ст. була поступово «відтиснута» далеко на південь. Але в самому її існуванні ніхто, як і раніше, не сумнівався.

Дж. Кук писав: «Ризик, пов'язаний із дослідженням узбережжя в цих невідомих і вкритих льодами морях, настільки великий, що я можу взяти на себе достатню сміливість, щоб сказати, що жодна людина ніколи не зважиться зробити більше, ніж я, і що землі, що розташовані на півдні, ніколи не будуть досліджені».

Але великий мореплавець помилився. Менш ніж через півстоліття російські кораблі «Схід» і «Мирний» упритул підійшли до берегів шостого, тоді ще невідомого материка. Експедиція, очолювана Т. Т. Беллінсгаузеном і М.П.Лазарєва розпочалася в липні 1819 р. у Кронштадті.  А вже 28 січня 1820 р. кораблі підпливли впритул до берегів землі. Останній материк Землі був відкритий!

У1803—1806 рр. І. Ф. Крузенштерн на «Надії» і Ю. Ф. Лисянський на «Неві» здійснили перше російське кругосвітнє плавання із заходами на Камчатку й до Російської Америки. А всього з 1803 по 1866 р. російські кораблі здійснили 28 навколосвітніх плавань, під час яких були відкриті острови в Тихому і Південному океанах.

 Перша навколосвітня подорож Фернана Маґеллана.

У 1519–1522 рр. портуґальський мореплавець Фернан Маґеллан здійснив першу навколосвітню подорож. Він хотів відшукати західний шлях з Європи до багатств Сходу — в Індію та на Острови Прянощів (Молуккські острови).

Експедицію Маґеллана спорядили іспанці. Подорож розпочалася 20 вересня 1519 р. на п’яти суднах у складі 265 осіб, а 8 вересня 1522 року залишки експедиції з 18 осіб повернулися до Іспанії. Сам Маґеллан не дожив до здійснення своєї мрії, він загинув у результаті сутички з туземцями на одному з Філіппінських островів. Географічне значення першої навколосвітньої експедиції величезне: на практиці було доведено, що Земля має форму кулі, Світовий океан є одним цілим та займає більшу частину Землі.

Піратство. Подорожі Френсіса Дрейка Френсіс Дрейк здійснив друге навколосвітнє плавання (1577– 1580). Пірати під керівництвом Френсіса Дрейка мали заступництво англійської корони.Віддаючи шану Дрейку як мореплавцеві, його іменем назвали найширшу протоку на Землі, що з’єднує Тихий та Атлантичний океан. Вчинки піратів не можна назвати шляхетними, однак їхні походи сприяли вивченню Світового океану, численних островів і морського узбережжя.

Відкриття південних материків

У 1606 р. голландський мореплавець Віллем Янсзон досягнув берегів п’ятого материка — Австралії. Але, подібно Колумбу, Янсзон так і не дізнався, що відкрив новий материк. Остаточно встановив, що Австралія — самостійний материк, голландський мореплавець Абель Тасман 1644 року.

У 1819 році з метою «придбання найповніших знань про нашу земну кулю» була споряджена перша російська антарктична експедиція на шлюпах «Восток» та «Мирний».

Першим командував Тадей Беллінзгаузен, другим — Михайло Лазарєв. У суворих полярних широтах протягом майже двох років тривало плавання. За цей час російськими моряками було відкрито та описано багато островів. У січні 1820 року експедицією був відкритий останній невідомий материк Землі — Антарктида.

На початку ХІХ ст. усі материки були відкриті. Невивченими залишалися внутрішні райони Антарктиди та океани.

Домашнє завдання.

 Опрацювати параграф 5.