9Б, 9Д, 9Г 17.09.2020
Тема: Економічні системи та їх типи Типізація країн світу за
рівнем економічного розвитку. Практична робота № 2.
Позначення на контурній карті
країн «Великої двадцятки» (G-20) і визначення їх місця у
сучасній типізації країн за рівнем економічного розвитку.
Політичну карту світу
іноді образно називають «політичним портретом світу», який змінюється в часі
внаслідок приєднання відкритих земель, територіального поділу чи об’єднання
держав тощо. Щоб розкрити особливості цього «портрету», потрібно дізнатися про
суспільно-політичні характеристики держав, їх політичні та економічні системи,
місце на політичній карті світу.
ЩО ТАКЕ ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА. Господарство країни, організоване певним чином, називається економічною системою.У сучасному світі розрізняють чотири основні її типи
Тип господарства, за
якого всі ресурси перебувають у власності громади та розподіляються відповідно
до традицій і звичаїв, називають традиційною економічною системою. В
економіці переважає сільське господарство. Технічний прогрес і введення
інновацій обмежені, тому що вони суперечать звичаям і загрожують стабільності
суспільства. Місцеве виробництво не забезпечує потреб населення. Як наслідок —
низький рівень життя. Таку економічну систему мають найменш розвинені країни
світу: Буркіна-Фасо, Гаїті,Афганістан.
Добувна промисловість може бути основою економічного розвитку
країн з високими доходами населення, у разі впровадження наукових досягнень і
ведення товарного спеціалізованого виробництва. До таких належать ОАЕ, Кувейт,
Саудівська Аравія.
Тип
господарства, за якого всі ресурси і засоби виробництва є власністю народу, але
в реальності центральна влада повністю контролює виробництво і розподіл продукції,
називають командною економікою. Основний механізм господарювання
— централізоване планування, відсутність конкуренції, впровадження нових
технологій виробництва передусім для нарощування його обсягів. Ця система
панувала в СРСР та в інших соціалістичних державах. Нині вона залишилась на
Кубі й у КНДР.
Ринкова економічна
система — заснована на приватній
власності, свободі вибору і конкуренції. Вона спирається на особисті інтереси
та обмежує роль уряду. Країн зі 100-відсотковою ринковою економічною системою
немає. Найбільш під це визначення підходить Сінгапур та окремі держави з
ліберальною моделлю економіки.
Змішана економічна
система — поєднує елементи різних
економік. Так організовані господарства Бразилії, Болгарії, Індії. Економіка
сучасної України також є змішаною.
РОЗДІЛ 1У реальному житті будь-якої
країни у чистому вигляді немає жодної економічної системи. У Великій Британії,
наприклад, майже 30 % робочої сили зайнято у державному, інші 70 % — у
приватному секторі.
ТИПІЗАЦІЯ КРАЇН СВІТУ
ЗА РІВНЕМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ, МІСЦЕ УКРАЇНИ В НІЙ. Країни світу за рівнем
економічного розвитку поділяють за кількома показниками. Основний — вартість
ВВП. Його величина відображає економічний розвиток країни та її роль у
світовому економічному просторі. Крім абсолютного обсягу ВВП, важливим показником економічного
розвитку країн є розрахунок ВВП на душу населення. Його використовує ООН і
Світовий банк для визначення рівня розвитку країни у доларах США за паритетом купівельної
спроможності.
Виділяють такі типи країн:
з високим рівнем доходів (10 000 дол. США на одну особу і більше);
з рівнем доходів, вищим за середній (5 000 — 9 999 дол. США на
одну особу);
з рівнем доходів, нижчим за середній (2 001– 4 999 дол. США на
одну особу);
країни з низьким рівнем доходів (2 000 дол. США на одну особу)
- З
якою метою в ООН щорічно встановлюють рейтинги країн за різними
економічними показниками?
За методикою ООН до розвинених
країн належать 60 держав Європи,Азії, Північної Америки, Австралії та
Океанії. Усі вони характеризуються високим рівнем економічного й соціального
розвитку і, відповідно, мають найвище значення ВВП у розрахунку на душу
населення. Однак ця група країн вирізняється значною внутрішньою
неоднорідністю, і в її складі виділяють чотири підгрупи.
Перша підгрупа — країни «Великої сімки» (США, Канада, Велика Британія, Франція, Японія, Німеччина,
Італія). Ці країни-лідери мають найбільші масштаби економічної діяльності. Для
них характерна структура господарства постіндустріального типу. На частку цих
країн припадає майже половина ВВП і промислового виробництва та понад 25 %
сільськогосподарської продукції світу. Показник ВВП на душу населення у них
становить від 20 тис. до 30 тис. дол. США.
Другу підгрупу
становлять малі високорозвинені країни Європи — Норвегія, Данія, Бельгія,
Нідерланди, Швейцарія тощо. Незважаючи на те, що економічний потенціал
кожної з цих країн незначний, вони беруть активну участь у міжнародному поділі
праці. Показник ВВП у розрахунку на душу населення у більшості цих країн такий
самий, як у країнах «Великої сімки».
Третю підгрупу
утворюють не європейські високорозвинені країни — Австралія, Нова Зеландія,
Ізраїль.
До четвертої підгрупи належать азіатські країни, які включили до
економічно розвинених країн нещодавно: Республіка Корея, Сінгапур, Гонконг/Сянган (САР Китаю). о. Тайвань
(пров. Китаю). Ці країни впритул наблизилися до економічно розвинених
країн за показником ВВП надушу населення. Вони мають різноманітну структуру
економіки, зокрема розвинений третинний сектор, що стрімко зростає, та беруть
активну участь у світовій торгівлі.
До країн, що
розвиваються, належать 143 країни і залежні територій,із яких дві
постсоціалістичні держави в Європі (Албанія і Молдова), в Азії
— 46, Африці — 52, Латинській Америці — 33, Океанії — 12. Разом вони займають
понад половини площі суходолу й зосереджують 3/5 населення світу. Між ними
також існують значні відмінності в соціально-економічному розвитку. Переважно
вони розміщені на південь від екватора.
Країни,
що розвиваються можна поділити на шість підгруп.
Першу підгрупу утворюють країни-гіганти
— Аргентина, Бразилія,Китай, Індія, Індонезія, Мексика, які мають великий
природний, людський і економічний потенціал і в багатьох відношеннях є лідерами
світу,що розвивається. Ці країни виробляють майже стільки промислової
продукції, скільки всі інші країни, що розвиваються, разом. Проте ВВП у
розрахунку на душу населення у них значно нижчий, ніж в економічно розвинених
країнах.
До другої підгрупи належать країни, які
також досягли відносно високого рівня соціально-економічного розвитку й
мають порівняно високий показник ВВП на одну особу. Найбільше таких країн у
Латинській Америці (Мексика, Уругвай, Чилі, Венесуела та ін.).
До третьої підгрупи відносять новітні
індустріальні країни, що мають міжнародну спеціалізацію у
багатьох видах переробної промисловості. Основу їх економіки та експортного
потенціалу становлять праце ємні види економічної діяльності. До переліку таких
країн входять: Малайзія,Таїланд, Індонезія та ін.
Четверту підгрупу утворюють країни-експортери нафти. Завдяки припливу
«нафтодоларів» показник ВВП на одну особу тут коливається між 10 і 20 тис. дол.
США і більше. Це передусім країни Перської затоки(Саудівська Аравія, Кувейт,
Катар, ОАЕ, Іран), а також Лівія, Бруней.
До п’ятої підгрупи — відсталих
країн — належить більшість країн, що розвиваються.
Показник ВВП на одну особу в них менший, ніж 2 тис. дол. США на рік. Присутні
феодальні елементи відносин. Найбільше таких країн в Африці, але вони є також в
Азії й Латинській Америці.
Шосту підгрупу утворюють найменш
розвинені країни світу. Їх образно називають «відчепленим
вагоном людства», оскільки більшість із них дедалі більше відстають від інших
країн світу. У них переважає нетоварне сільське господарство, майже
немає переробної промисловості. ВВП на душу населення становить 100 — 300 дол.
США на рік. До цієї підгрупи належать такі країни, як Афганістан, Малі, Гаїті
та ін.
1.Опрацювати §5.
ПРАКТИЧНА РОБОТА №2. Сторінка підручника 27, контурна карта, на якій потрібно завдання робити- перший розворот "Політична карта світу"
Коментарі
Дописати коментар